Ордер МКС проти Путіна і Львової-Бєлової: як OSINT довів депортацію українських дітей

17 березня 2023 року Палата попереднього провадження II Міжнародного кримінального суду видала ордери на арешт Володимира Путіна і Марії Львової-Бєлової за воєнний злочин незаконної депортації та переміщення українських дітей. Це був перший в історії ордер МКС проти чинного глави постійного члена Ради Безпеки ООН. Але поряд з юридичним значенням є не менш важлива OSINT-складова: значна частина доказової бази побудована на відкритих джерелах — супутникових знімках, аналізі російських соцмереж, публічних заявах самих обвинувачених і указах Путіна. У цій статті розбираємо, як OSINT дозволив довести те, що Росія відкрито заперечувала, як Yale Humanitarian Research Lab документувала мережу з 43 таборів, які юридичні механізми задіяли, і чому цей ордер — не тільки історичне досягнення міжнародного права, а й модельний приклад того, як методика Аль-Верфаллі, розроблена для лівійських злочинів, тепер працює по справах щодо України.

Юридичний каркас: що конкретно постановив МКС

Формулювання ордерів точне і юридично лаконічне. Обидва обвинувачені несуть відповідальність за:

• воєнний злочин незаконної депортації населення (дітей) за статтею 8(2)(a)(vii) Римського статуту
• воєнний злочин незаконного переміщення населення (дітей) з окупованих територій України до Російської Федерації за статтею 8(2)(b)(viii) Римського статуту

Часовий діапазон обвинувачення — від 24 лютого 2022 року (початок повномасштабного вторгнення). Стандарт доведення, застосований Палатою — “обґрунтовані підстави вважати” (reasonable grounds to believe) за статтею 58 Римського статуту.

Форма участі, у якій обвинувачується Путін, — потрійна:

• прямі дії, спільні з іншими або через інших (стаття 25(3)(a) Римського статуту)
• невиконання належного контролю над цивільними і військовими підлеглими, які скоювали ці діяння (стаття 28(b) Римського статуту — командна відповідальність)

Львова-Бєлова обвинувачується безпосередньо у скоєнні діянь спільно з іншими або через інших.

Кваліфікація важлива: незаконне переміщення власного населення на окуповані території і депортація населення окупованих територій — окремі злочини за різними положеннями Женевських конвенцій. Це не просто “викрадення дітей” — це систематичне порушення принципу непереміщення, який лежить в основі гуманітарного права з часів Другої світової.

Yale Humanitarian Research Lab: OSINT-основа доказової бази

За кілька тижнів до видачі ордерів — 14 лютого 2023 року — Yale Humanitarian Research Lab (HRL) при Йельській школі громадського здоров’я опублікувала звіт “Russia’s Systematic Program for the Re-Education and Adoption of Ukraine’s Children”. Це не просто дослідження — це задокументована основа, яка згодом лягла в основу афідевіту Прокуратури МКС.

Yale HRL — партнер програми Conflict Observatory, запущеної Державним департаментом США у травні 2022 року для документування можливих воєнних злочинів у ситуації в Україні. Програма спеціально спроектована з врахуванням майбутнього юридичного використання: аналіз і збереження публічної та комерційно доступної інформації, включно з супутниковими знімками і матеріалами з соцмереж, відбувається за міжнародними правовими стандартами з дотриманням процедур ланцюга зберігання.

Ключові висновки звіту:

• Ідентифіковано щонайменше 43 об’єкти, які утримували українських дітей — від Криму до Сибіру
• Виявлено переміщення щонайменше 6 000 дітей (реальна цифра, за оцінкою авторів, істотно вища)
• Об’єкти класифіковано за трьома категоріями: рекреаційні табори (більшість), об’єкти для передачі під опіку і всиновлення, об’єкти з військовою підготовкою
• Задокументовано системну “проросійську ре-освіту” з нав’язуванням лояльності до Росії і московської версії війни

Методологія Yale HRL: як OSINT будує доказ

Це найцікавіша частина для OSINT-спільноти. Методологія Yale HRL — де-факто модель, за якою будуються сучасні розслідування воєнних злочинів у міжнародному правосудді. За описом самої лабораторії, робота йшла у декілька шарів.

Шар 1: Ідентифікація об’єктів через відкриті джерела. Дослідники ідентифікували об’єкти через пости в соцмережах, урядові оголошення та новинні матеріали. Ключове джерело — публічні Telegram-повідомлення російських посадовців, які самі публічно оголошували про “евакуацію” українських дітей і їх розміщення у конкретних таборах. Другий канал — заяви українських батьків, які через ті ж Telegram-канали шукали своїх дітей.

Шар 2: Геолокація через супутникові знімки. Після того як об’єкт був названий, аналітики перевіряли його координати через супутникові знімки високої роздільної здатності. Yale HRL як партнер Conflict Observatory має доступ до незасекречених знімків U.S. National Geospatial-Intelligence Agency. На знімках можна побачити людей, автомобілі, специфіку інфраструктури — все, що дозволяє підтвердити, що об’єкт існує і використовується.

Шар 3: Крос-верифікація через референсні матеріали. Кожна ідентифікована локація перехрещувалась із супутниковими знімками, референсними фото і відео з офіційних сайтів таборів, а також з користувацькими фотографіями на картографічних сервісах на кшталт Яндекс.Мап. Кожна локація верифікувалася незалежно.

Шар 4: Аналіз документів “паперового сліду”. Публічні заяви офіційних осіб Росії про програму, урядові прес-релізи, публікації в державних медіа, оголошення регіональних адміністрацій — все це формувало доказову базу того, що операція є не спонтанною ініціативою, а систематичною державною програмою. Це принципово важливо для юридичної кваліфікації як воєнного злочину.

Шар 5: Ланцюг зберігання доказів. Yale HRL відкрито заявляє, що підтримує сувору процедуру ланцюга зберігання для майбутнього використання у цивільних і кримінальних провадженнях у відповідних юрисдикціях. Це відповідає стандартам Berkeley Protocol on Digital Open Source Investigations (2020), про який ми детально писали у статті про методологію OSINT-розслідування.

Все це разом — публічно доступний матеріал. Уряд Росії “ніде сховатися” не тому, що його зламали, а тому, що він сам оголошує свою програму на своїх же ресурсах.

Найпотужніший OSINT-компонент: власні заяви обвинувачених

Тут парадокс, який робить справу проти Львової-Бєлової унікальною. Значну частину доказової бази вона створила сама — через власні публічні заяви і публікації.

З лютого 2022 року Львова-Бєлова активно вела публічну кампанію в російських медіа, у власних соцмережах, у прес-релізах свого офісу. Вона розповідала про “евакуацію” українських дітей, про “усиновлення” їх російськими родинами, про “патріотичне виховання” в таборах. Публікувала фотографії з дітьми, називала конкретні цифри, розповідала про власне усиновлення 15-річного хлопця з Маріуполя (публічна заява осені 2022 року).

З точки зору російської внутрішньої політики — це була пропагандистська кампанія, покликана легітимізувати програму як гуманітарну. З точки зору міжнародного кримінального права — це самоствердні докази прямого умислу і особистої участі.

Так само з Путіним. Президентський указ № 330 від 30 травня 2022 року “Про внесення змін до Указу Президента Російської Федерації від 24 квітня 2019 р. № 183” спростив процедуру отримання російського громадянства для дітей, які “перебувають без піклування батьків” з окупованих територій України. Публічний нормативний акт — не витік, не інсайд, не таємниця. Опублікований на офіційному сайті Кремля.

Для юриста-міжнародника це “золотий стандарт” доказу. Не потрібно доводити автентичність. Не потрібно доводити ланцюг зберігання — це офіційні документи. Не потрібно доводити зв’язок з обвинуваченим — його підпис стоїть на документі.

Ця конструкція — публічний указ + публічні заяви виконавця (Львової-Бєлової) + документована програма (звіт Yale HRL) — дозволила Прокуратурі МКС побудувати справу за менш ніж рік з початку розслідування. Це рекордно швидко для суду, який зазвичай працює над справами роками.

Ордер проти чинного президента: історичне значення

Це третій випадок в історії МКС, коли ордер видано проти чинного глави держави — після Омара аль-Башира (Судан, 2009) і Муаммара Каддафі (Лівія, 2011). Але це перший випадок проти чинного президента постійного члена Ради Безпеки ООН.

Юридичне питання, яке відразу виникло: захищає президентський імунітет від переслідування у МКС? Стандартна позиція МКС, сформульована ще у справі аль-Башира, — ні, не захищає. Стаття 27 Римського статуту прямо усуває офіційну посадову позицію як підставу імунітету. Плюс МКС спирається на прецедент рішення у справі аль-Башира щодо неспроможності Йорданії, яке підтвердило: держави-учасники Римського статуту зобов’язані заарештувати обвинуваченого, навіть якщо це чинний глава іншої держави.

На практиці це означає: якщо Путін в’їде на територію будь-якої з 125 держав-учасниць Римського статуту, ця держава зобов’язана його заарештувати. Історія Монголії 2024 року, яка приймала Путіна попри цей обов’язок, стала окремою юридичною сагою, наслідком якої стало формальне засудження МКС і питання про наслідки для Монголії як держави-учасниці.

Що сталося з дітьми: цифри 2022–2026

За три з половиною роки з моменту видачі ордерів статистика виглядає так.

Депортовано (оцінки):

• Уряд України на початку 2023 року — щонайменше 16 000 задокументованих випадків
• Yale HRL (лютий 2023) — верифіковано щонайменше 6 000, з попередженням, що реальна цифна значно вища
• Держдеп США (серпень 2023) — 19 553 дитини “депортовано або примусово переміщено”
• Європейська Комісія (2026) — понад 20 500 незаконно депортованих та примусово переміщених дітей
• Парламент Великої Британії (травень 2025) — оцінка від 20 000 до 35 000 дітей

Повернено (станом на 2025–2026):

• станом на 1 серпня 2023 року — 395 дітей
• за даними Уповноваженого з прав людини України на 31 грудня 2025 — 1 943 дитини, з них 667 повернено протягом 2025 року
• Європейська Комісія станом на 2026 — трохи більше 2 100 дітей
• Українські джерела (березень 2026) — 2 058 дітей повернено за підтримки 38 країн

Різниця між депортованими і поверненими залишається принциповою — понад 18 000 дітей досі не повернуто.

Міжнародна інфраструктура повернення

Українська сторона у 2023 році запустила ініціативу Bring Kids Back UA — президентську стратегію повернення дітей з розгорнутим планом дій. У квітні 2025 року з’явилася кампанія #ChildrenAreNonNegotiable — політичне гасло, що акцентує неприпустимість “розміну” питання дітей у будь-яких мирних переговорах.

Ключові механізми повернення:

• Катар як посередник — велика частина повернень відбулася завдяки катарській дипломатії, яка має унікальний доступ і до Кремля, і до Києва
• International Coalition for the Return of Ukrainian Children — коаліція, до якої входять понад 30 країн, координатор — уряд України та уряд Канади
• SOS Children’s Villages — міжнародна благодійна організація, яка супроводжувала близько 84 повернень у ранній період
• OSCE Moscow Mechanism — місії 2023 і 2026 років, які офіційно кваліфікували переміщення як можливий воєнний злочин і потенційно геноцид

Санкційна складова: за три роки США, Велика Британія, ЄС, Канада, Швейцарія та інші юрисдикції неодноразово розширювали санкційні списки, включаючи туди чиновників, залучених у програму — регіональних губернаторів, керівництво Міносвіти РФ, керівництво Rosgvardiya, деяких голів дитячих будинків.

Що змінилося у OSINT-практиці по Україні після ордера

Ордер 17 березня 2023 року був не тільки юридичною подією — це був методологічний прецедент. Він показав, що OSINT-документація, зібрана за правильною процедурою, приймається як доказова база у МКС на рівні “обґрунтованих підстав”. Це запустило кілька процесів.

Формалізація роботи Prosecutor’s Office МКС в Україні. У травні 2022 року прокурор Карім Хан направив найбільшу в історії МКС групу з 42 слідчих до України. У березні 2023 року — того ж місяця, що і ордер — МКС відкрив постійне представництво в Києві. З того часу співпраця між українськими слідчими органами (Офіс Генерального прокурора, СБУ, Національна поліція) і МКС стала операційною, а не разовою.

Створення екосистеми українських OSINT-організацій. Truth Hounds, Media Initiative for Human Rights, Ukrainian Legal Advisory Group, ZMINA — усі ці НДО побудували методологію документування воєнних злочинів саме за моделлю Yale HRL. Вони працюють як паралельне джерело доказів для Прокуратури МКС і Офісу Генерального прокурора України.

OSINT for Ukraine як окрема ініціатива. 17 січня 2025 року ця ініціатива подала офіційне повідомлення до МКС за статтею 15 Римського статуту з доказами геноциду через примусову передачу українських дітей. Матеріали побудовані виключно з відкритих джерел і містять аналіз ролі російських посадовців середнього управлінського рівня — тих, кого не покривають “великі” ордери проти Путіна і Львової-Бєлової.

Розширення на інші категорії злочинів. Той самий OSINT-механізм, який дав ордер щодо дітей, згодом дав ордери проти Кобилаша і Соколова (5 березня 2024) за удари по цивільній інфраструктурі і проти Шойгу і Герасимова (24 червня 2024) за атаки на енергосистему. Це саме та методологія, яка була відпрацьована у справі про дітей — тепер поширена на інші категорії воєнних злочинів.

Уроки для українського документатора

Що з цієї справи має винести український дослідник, слідчий, адвокат, документатор:

Публічна пропаганда — юридична поразка. Львова-Бєлова стала обвинуваченою у МКС значною мірою через власні публічні виступи, у яких вона сама розповідала про програму. У російському внутрішньому контексті це була “піар-стратегія”. Для міжнародного правосуддя — самоідентифікація. Українським документаторам варто активно моніторити публічні виступи російських чиновників — там регулярно з’являються самоствердні докази.

Публічні нормативні акти — золотий стандарт доказу. Указ № 330 не треба верифікувати — він виданий Кремлем на його ж сайті. Аналогічно з іншими нормативними актами Росії, які регулюють різні аспекти окупаційної адміністрації. Це матеріал, який приймається судом без додаткової перевірки автентичності.

Систематична документація — не разові подвиги. Yale HRL зміг за пів року зібрати матеріал для афідевіту не тому, що знайшов сенсаційне джерело — а тому, що працював за строгою методологією місяцями. Ланцюг зберігання, крос-верифікація, документування процесу — те, що ми детально описували у статті про методологію.

Не покладайтеся на автоматичні інструменти. Робота Yale HRL — це не одна команда в терміналі, яка знайшла всі дані. Це кропітка ручна робота команди з десятків людей, які місяцями звіряли супутникові знімки з Telegram-повідомленнями, з інтерв’ю батьків, з даними російських державних сайтів. Особливо це важливо в контексті кризи автоматичних OSINT-інструментів у 2026 році — переможе не той, хто швидше запустить скрипт, а той, хто побудує процес.

Середній рівень управління — наступна ціль. Ордери проти Путіна і Львової-Бєлової — це верхівка. Але за ними стоять сотні чиновників середнього рівня, які безпосередньо виконували програму. OSINT for Ukraine саме цим і зайнявся — ідентифікацією регіональних губернаторів, керівників дитячих будинків, освітян, які брали участь. Українським документаторам є куди рости у цьому напрямі.

Замість висновку

Ордер 17 березня 2023 року — це не тільки юридична подія. Це маніфест того, як методологія міжнародного кримінального правосуддя пристосувалася до XXI століття: до світу, у якому режими самі документують свої злочини через державні медіа, публічні укази, соцмережі чиновників.

У 2017 році справа Аль-Верфаллі показала, що соцмережі можуть бути основою ордера. У 2023 році справа Путіна-Львової-Бєлової показала, що ця методологія працює не тільки проти лівійського командира без імунітету, а й проти чинного президента держави. У 2024 році ордери проти Шойгу і Герасимова показали, що OSINT працює для атрибуції командної відповідальності за системну кампанію (удари по енергосистемі).

Кожна з цих справ — сходинка. Наступна сходинка — притягнення до відповідальності конкретних виконавців середнього рівня, чиї імена ще не в публічних ордерах МКС, але вже задокументовані Yale HRL, Conflict Observatory, OSINT for Ukraine, Bellingcat, Truth Hounds. Це те, що станеться у наступні 5-10 років, і Україна буде центром цього процесу — не як жертва, а як методологічний авангард.

А поки — 18 000+ дітей досі десь у Росії. Кожен день без їх повернення — це не тільки гуманітарна катастрофа. Це нагромадження доказів, які колись стануть основою нових ордерів проти нових обвинувачених. І OSINT-спільнота задокументує кожен з цих випадків, тому що це саме те, чого навчилися після 17 березня 2023 року: люди в кабінетах Кремля можуть заперечувати що завгодно. Але супутниковий знімок, публічний указ, Telegram-повідомлення регіонального губернатора — не заперечиш.

Першоджерела

• Прес-реліз МКС про ордери від 17.03.2023: icc-cpi.int
• Сторінка ситуації в Україні на сайті МКС: icc-cpi.int/situations/ukraine
• Yale HRL, “Russia’s Systematic Program for the Re-Education and Adoption of Ukraine’s Children” (лютий 2023) на ReliefWeb: reliefweb.int
• Conflict Observatory (програма Держдепу США): ysph.yale.edu
• Yale School of Medicine — Humanitarian Research Lab: medicine.yale.edu

Аналітичний контекст

• EJIL Talk, “The ICC Arrest Warrants against Vladimir Putin and Maria Lvova-Belova – An Outline of Issues”: ejiltalk.org
• Federal Bar Association, “Breaking Legal barriers: The ICC Arrest Warrant for Vladimir Putin”: fedbar.org
• Держдеп США, “The Kremlin’s War Against Ukraine’s Children” (2023): 2021-2025.state.gov
• Прес-брифінг Держдепу США за участю Nathaniel Raymond і Caitlin Howarth (14.02.2023): 2021-2025.state.gov

Медіа і поточні дані

• NPR, “Russia deports thousands of Ukrainian children. Investigators say that’s a war crime” (14.02.2023): npr.org
• Yale Daily News, “YSPH research reveals relocation and re-education of Ukrainian children”: yaledailynews.com
• Yale School of Public Health, “Nowhere to Hide: HRL Leverages Satellites, Social Media to Document Global Atrocities”: ysph.yale.edu
• Європейська Комісія, сторінка “Bringing Ukrainian children back home”: commission.europa.eu
• Річна доповідь Уповноваженого з прав людини України (2025, англійською): ombudsman.gov.ua
• Парламент Великої Британії, briefing “Returning forcibly deported children to Ukraine” (травень 2025): commonslibrary.parliament.uk
• OSCE PA про доповідь спеціального посланця 2026: oscepa.org

Пов’язані матеріали з нашого сайту

• Справа Al-Werfalli: перший ордер Міжнародного кримінального суду на основі відео з соцмереж
• Що таке OSINT: пояснення для юриста, який чує це вперше
• Як побудувати доказово стійкий процес розслідування за відкритими джерелами у 2026 році: методологія для юриста
• Чому у 2026 році інструменти OSINT на GitHub гірше знаходять людей за номером телефону та адресою електронної пошти — і що з цим робити юристам