Справа Al-Werfalli: перший ордер Міжнародного кримінального суду на основі відео з соцмереж

У кожній сфері юриспруденції є справи, які знають усі — не тому, що вони найбільш резонансні, а тому, що вони змінили правила. Для міжнародного кримінального права такою справою став ордер на арешт лівійського командира Махмуда Мустафи Бусайфа Аль-Верфаллі, виданий Міжнародним кримінальним судом 15 серпня 2017 року. Це був перший в історії МКС ордер, у якому доказова база складалася переважно з відео, опублікованих у Facebook і YouTube. Того дня OSINT офіційно увійшов у практику найвищого органу міжнародного кримінального правосуддя — і залишається там донині. Розбираємо справу детально: що саме сталося, як Прокуратура використала відкриті джерела, які юридичні механізми задіяли, яку критику це викликало і чому цей прецедент і сьогодні визначає, як МКС оцінює докази у справах щодо українських обвинувачених.

Хто такий Аль-Верфаллі і контекст Лівії

Махмуд Мустафа Бусайф Аль-Верфаллі народився 1978 року. Служив у лівійській армії з 2000 року. Після повалення режиму Каддафі у 2011 році приєднався до бригади Аль-Саїка — елітної одиниці спеціальних сил, яка згодом стала частиною Лівійської національної армії (ЛНА) під командуванням генерала Халіфи Хафтара. За даними Прокуратури МКС, командну роль у бригаді Аль-Верфаллі відігравав щонайменше з 2015 року.

Контекст злочинів — Друга громадянська війна в Лівії (з 2014 року). У травні 2014 року Хафтар почав “Операцію Гідність” — військову коаліційну операцію проти джихадистських угруповань, що контролювали частину Бенгазі. Бригада Аль-Саїка була однією з ключових ударних одиниць у цій операції. Бої тривали із середини жовтня 2014 і особливо активно з 20 лютого 2016 року — до березня 2017 року, коли лівійський уряд оголосив Бенгазі “звільненим”.

Саме в цей період, з червня 2016 по липень 2017 року, Аль-Верфаллі, за версією обвинувачення МКС, брав участь у семи окремих інцидентах, у яких були вбиті 33 особи — цивільні або комбатанти, які втратили здатність воювати (hors de combat). Ключова обставина, зафіксована ще в тексті самого ордера: не існує жодних доказів того, що ці люди пройшли будь-яку судову процедуру — військовий трибунал, суд, розгляд справи. Це було вбивство без суду.

Особливість цієї серії злочинів — публічність. Вбивства фіксували на відео, а самі відео потім поширювали в соцмережах — частина через медіа-канали, пов’язані з бригадою Аль-Саїка, частина через сторонніх користувачів.

Ключові дати

• 15 серпня 2017 року — Палата попереднього провадження I МКС видала перший ордер на арешт. Обвинувачення — вбивство як воєнний злочин за статтею 8(2)(c)(i) Римського статуту (сім інцидентів, 33 особи).
• 24 січня 2018 року — восьмий інцидент, який стане підставою для другого ордера: Аль-Верфаллі, ймовірно, розстрілює 10 осіб перед мечеттю Bi’at al-Radwan у Бенгазі. Це сталося у відповідь на подвійний вибух автомобілів біля тієї ж мечеті напередодні, який забрав життя близько 40 людей.
• 4 липня 2018 року — Палата попереднього провадження I видала другий ордер на арешт за восьмий інцидент.
• Листопад 2019 — тодішня Головна прокурорка МКС Фату Бенсуда доповіла Раді Безпеки ООН, що Аль-Верфаллі перебуває на волі в районі Бенгазі, а його раніше того ж року підвищили з майора до підполковника у структурі Хафтара.
• 24 березня 2021 року — Аль-Верфаллі був убитий невідомими у Бенгазі. Обставини смерті офіційно не розслідувані.
• 15 червня 2022 року — Палата попереднього провадження I офіційно припинила провадження після клопотання Прокуратури від 17 травня 2022 року про підтвердження факту смерті підозрюваного і відкликання ордерів.

Що саме було в ордері: сім відео

Перший ордер (номер документа ICC-01/11-01/17-2) є унікальним юридичним документом. Його доказова частина побудована на детальному описі семи окремих відеозаписів, кожен з яких відповідає одному інциденту вбивства. Всі відео перебували у відкритому доступі на момент видачі ордера.

Інцидент перший. Відео, завантажене на Facebook у червні 2016 року. Показує, як людину із заплющеним обличчям та піднятими руками змушують стати на коліна, після чого Аль-Верфаллі особисто робить постріл.

Інциденти другий-шостий. П’ять окремих відео з проміжку червень 2016 — липень 2017. Всі опубліковані в різних соцмережах, деякі — на офіційному медіа-каналі бригади Аль-Саїка.

Інцидент сьомий. Найгучніший. Відео, опубліковане на Facebook користувачем “Mohammed Al-Gali” 23 липня 2017 року, показує масову страту 20 осіб. Аль-Верфаллі зачитує з білого документа “рішення про виконання”, датоване 17 липня 2017 року. У першій частині відео розстрілюють 18 осіб, у другій — ще двох. На жертвах — оранжеві комбінезони, руки зв’язані, очі зав’язані. Пізніше це відео видалили, але Bellingcat і сторонні дослідники зберегли архівні копії.

Всі семеро інцидентів об’єднує одна юридично важлива деталь: у жодному відео Аль-Верфаллі не приховує обличчя і навіть представляється або титулується присутніми як командир. Це принципово для доказової бази — не треба доводити ідентифікацію особи, вона проведена самим суб’єктом.

Обвинувачення додатково зазначило у своєму матеріалі, що для деяких інцидентів ідентифікація підтверджена через незалежні джерела: місцеві новинні матеріали, свідчення членів родин загиблих, публічні заяви самої бригади.

Роль Bellingcat: краудсорсинг геолокації

Хоча ордер видала Прокуратура МКС, значну частину роботи з верифікації відео виконали не інституційні слідчі, а міжнародна група відкритих розслідувань Bellingcat. Це важлива деталь, яку часто пропускають в академічних розборах.

Bellingcat запустив спеціальну краудсорсингову кампанію на платформі верифікації Check. Ідея була проста: сім відео містять візуальні орієнтири — будівлі, дороги, тінь від споруд, специфічні деталі місцевості. Волонтери з усього світу за допомогою супутникових знімків Google Earth, Yandex Maps і публічних фотографій з геомітками намагалися визначити точні координати кожного вбивства.

На момент найдетальнішого звіту (жовтень 2017 року) — геолоковано чотири з семи інцидентів. Особливо детально описано процес геолокації інциденту сьомого: аналітики визначили точні координати місця розстрілу за формою тіні на будівлях (яка вказала на ранковий час зйомки — з 17 липня 2017 року), фактурою бетонних плит на дорозі, розташуванням дерев і телефонних стовпів, які перехрестили з архівними супутниковими знімками того ж району.

Ця геолокація не була формальним доказом у справі МКС — Прокуратура не використовувала матеріали Bellingcat як окреме джерело у самому ордері. Але вона виконувала іншу функцію: створювала публічну перевірку доказової бази обвинувачення. Тобто будь-який спостерігач з інтернет-доступом міг незалежно верифікувати, що злочини сталися саме там і тоді, як стверджувала Прокуратура.

Для юридичного OSINT це прецедент подвійного значення. По-перше, він показав, що краудсорсинг може працювати як механізм громадського контролю за роботою міжнародних судів. По-друге, він створив модель співпраці інституційних слідчих і незалежних відкритих розслідувачів, яка згодом розвинулась у теперішні форми взаємодії МКС з такими організаціями, як eyeWitness to Atrocities, Global Rights Compliance, Truth Hounds.

Юридичний аналіз: як МКС оцінив соцмережеві докази

Стандарт, який застосував МКС на стадії видачі ордера на арешт, — це “обґрунтовані підстави вважати” (reasonable grounds to believe), передбачений статтею 58 Римського статуту. Це нижчий за вагою стандарт, ніж “поза розумним сумнівом” (для вироку) чи “суттєві підстави” (для підтвердження обвинувачень).

Ключове формулювання з тексту ордера: Палата попереднього провадження визнала, що є “достатні ознаки автентичності” (sufficient indicia of authenticity) семи відео, щоб зробити висновок про обґрунтовані підстави вважати Аль-Верфаллі кримінально відповідальним за вбивства.

Це формулювання — юридично елегантний хід. Воно не стверджує, що відео перевірені за стандартом судового доказу — воно стверджує, що вони достатньо надійні для видачі ордера на арешт. Різниця критична: для підтвердження обвинувачень (стадія confirmation of charges) або для вироку МКС мав би провести повний тест на автентичність, включно з експертизою метаданих, аналізом можливого монтажу, ідентифікацією джерел походження.

Що конкретно МКС не розкрив у публічній частині ордера — це методологію верифікації. Тобто ми не знаємо, чи проводила Прокуратура експертизу відеозаписів, чи звірялися вони з незалежними джерелами, чи використовувалися програми виявлення діпфейків. Ця непрозорість стала об’єктом академічної критики.

Критика і академічний контекст

Найвпливовіший критичний матеріал написала Emma Irving — асистент-професор Лейденського університету. Уже 17 серпня 2017 року, через два дні після оголошення ордера, вона опублікувала матеріал в Opinio Juris під заголовком “And So It Begins… Social Media Evidence in an ICC Arrest Warrant“.

Основні тези її критики:

Проблема верифікованості. Відкриті джерела за визначенням вразливі до маніпуляцій — редагування, монтажу, підміни контексту. Той факт, що МКС не розкрив методологію перевірки, залишає простір для сумнівів навіть у ситуаціях, де самі відео виглядають переконливо.

Проблема аутентифікації особи. Хоча в цих конкретних відео Аль-Верфаллі не приховував обличчя, у майбутньому МКС може стикнутися зі справами, де ідентифікація за відео буде менш очевидною. Штучний інтелект, який генерує реалістичні відео, у 2017 році ще був у зародку, але вже тоді проглядався як серйозний виклик.

Проблема повноти картини. OSINT дає видимість певної події, але не завжди дає контекст, який критично важливий для юридичної кваліфікації. Наприклад, чи були жертви комбатантами, які втратили здатність воювати? Це вимагає не тільки відео самого вбивства, але й інформації про те, як і за яких обставин людину захопили.

Ці зауваження не заперечували правомірність ордера, але порушували питання, які МКС мав вирішувати в подальших справах. Зокрема — саме через цю критику згодом виник Berkeley Protocol on Digital Open Source Investigations (2020), який формалізував методологію збору і верифікації OSINT для міжнародного правосуддя.

Другий ордер: додавання свідчень свідків

Другий ордер, виданий 4 липня 2018 року (документ ICC-01/11-01/17-13), стосується восьмого інциденту — розстрілу 10 осіб перед мечеттю Bi’at al-Radwan 24 січня 2018 року. Це подія, яка сталася вже після видачі першого ордера — тобто Аль-Верфаллі продовжував злочини, знаючи, що його розшукує МКС.

Юридично другий ордер цікавий тим, що додав до OSINT-доказової бази свідчення свідків. Тобто МКС не покладався винятково на відео — Прокуратура опитала свідків події, і їхні свідчення були долучені до матеріалу. Це важливий еволюційний крок: перший ордер був “чистим OSINT”, другий став “гібридним”.

Академічна дискусія довкола другого ордера ставила питання про доцільність двох окремих ордерів проти однієї особи. Аргумент проти: два ордери можуть спричинити плутанину і не додають нічого до можливості арешту. Аргумент за: другий ордер розширює перелік злочинів, за які Аль-Верфаллі мав би відповідати у разі затримання, і не дає йому “уникнути” відповідальності за пізніші діяння.

Що сталося з підозрюваним

Незважаючи на два ордери МКС, Аль-Верфаллі жодного разу не був виданий Гаазі. Лівійська національна армія у 2017 році офіційно заявила, що затримала його і проводить внутрішнє розслідування — але жодних деталей цього розслідування не оприлюднено, і сам Аль-Верфаллі продовжував публічно з’являтися. У листопаді 2019 року Прокуратура МКС прямо констатувала, що він на волі і навіть отримав підвищення до підполковника.

24 березня 2021 року Аль-Верфаллі був убитий невідомими у Бенгазі. Джерела повідомляли про підстрелення, але хто і за яких обставин здійснив вбивство — офіційно не встановлено. Мотиви теж не з’ясовані: це могло бути внутрішнє зведення рахунків, помста родичів жертв, дія розвідувальної служби, або щось інше.

15 червня 2022 року МКС офіційно припинив провадження. З юридичної точки зору справа закрита без вироку. З точки зору справедливості для родин жертв — це поразка міжнародного правосуддя. З точки зору прецеденту OSINT-доказів — це не має жодного значення, бо прецедент уже створений.

Значення для сучасної практики

Незакритий кінець справи Аль-Верфаллі не применшує її прецедентного значення. За вісім років, що минули з першого ордера, справа стала фундаментальним посиланням у практиці міжнародного кримінального правосуддя. Ось як вона вплинула на подальші події:

Формалізація методології. Berkeley Protocol on Digital Open Source Investigations 2020 року містить прямі посилання на справу Аль-Верфаллі як приклад того, як OSINT може використовуватися у міжнародних кримінальних справах. Багато рекомендацій протоколу є відповіддю на ті проблеми, які виявила критика Emma Irving.

Справа Аль-Хассана в Малі. Наступна велика справа МКС, у якій OSINT відіграв центральну роль (тепер уже не тільки на етапі ордера, але і у судовому процесі), — Prosecutor v. Al Hassan (ICC-01/12-01/18), вирок 26 червня 2024 року. У ній використовувалися ті самі методи, що і в Аль-Верфаллі, але у значно більш формалізованій формі — з експертами з голосової автентифікації, з інтерактивною цифровою платформою SITU, з тестом допустимості 63 відкритих доказів.

Українські ордери МКС. Ордери проти Володимира Путіна і Марії Львової-Бєлової (17 березня 2023 року), проти Сергія Кобилаша і Віктора Соколова (5 березня 2024 року), проти Сергія Шойгу і Валерія Герасимова (24 червня 2024 року) — усі значною мірою побудовані на OSINT-матеріалах. Юридичний фундамент, який дозволив ці ордери, був закладений саме прецедентом Аль-Верфаллі.

Практика ЄСПЛ. У міждержавній справі Ukraine and Netherlands v. Russia Європейський суд з прав людини у пункті 472 рішення про прийнятність (обнародуваного у січні 2023 року) прямо назвав матеріали Bellingcat “надійними і серйозними”. Це не сталося б без прецеденту Аль-Верфаллі, який десятиліттям раніше створив прецедент довіри до OSINT у міжнародному правосудді.

Уроки для українського юриста

Що з цього має винести українська юридична спільнота — адвокати, прокурори, документатори:

Публічність злочинця — його вразливість. Аль-Верфаллі не приховував своїх дій. Публікація відео стратегією “залякування ворога” стала його юридичною поразкою. Це прямо застосовне до багатьох задокументованих випадків російських злочинів проти українських цивільних — коли виконавці самі публікували матеріали у Telegram-каналах, у Instagram, у російських соцмережах.

Швидкість архівації критична. Facebook-відео, які лягли в основу ордера, згодом були видалені платформою. Якби не незалежні дослідники, які зберегли архівні копії, доказова база розпалася б. Урок для документаторів: якщо ви бачите публічний доказ злочину — архівуйте негайно, не покладайтеся на те, що він залишиться доступним.

Геолокація — окремий доказовий елемент. Bellingcat не був частиною справи МКС, але його робота з геолокації створила паралельний доказовий шар, який укріпив довіру до основного матеріалу. Українські документатори (Truth Hounds, Media Initiative for Human Rights) можуть виконувати аналогічну функцію по українських справах — публічна геолокація ударів по цивільній інфраструктурі укріпляє позиції Прокуратури МКС.

Не всі стандарти доказів однакові. Аль-Верфаллі — це ордер на арешт (нижчий стандарт), а не вирок (вищий). Українські адвокати мають розуміти цю різницю: те, що достатньо для одного, не буде достатнім для іншого. Ті ж самі OSINT-матеріали, які МКС прийме на стадії ордера, потребуватимуть додаткової верифікації і експертної підтримки на стадії підтвердження обвинувачень і суду.

Смерть підозрюваного не знищує прецедент. Провадження проти Аль-Верфаллі припинили. Але юридичні висновки Палати попереднього провадження про допустимість соцмережевих доказів залишаються чинним прецедентом. Це важливий урок для тих, хто побоюється, що деякі російські обвинувачені уникнуть відповідальності через смерть або втрату юрисдикції — сама справа може закритися, але прецедент, створений у ній, працюватиме далі.

Замість висновку

Справа Аль-Верфаллі — це не про Аль-Верфаллі. Це про те, як міжнародне кримінальне правосуддя пристосувалося до нової реальності, у якій злочинці самі документують свої дії, а весь світ може це бачити.

У 2017 році ордер на арешт, побудований на семи відео з Facebook, здавався експериментом. У 2026 році OSINT — це стандартна частина доказової бази у всіх без винятку сучасних справах МКС, ЄСПЛ і національних судах, що працюють за принципом універсальної юрисдикції. Українські ордери проти російського керівництва — прямі спадкоємці прецеденту Аль-Верфаллі.

Для юриста, який планує працювати з міжнародним кримінальним правом у наступному десятилітті, розуміння цієї справи — не факультатив, а обов’язковий базис. Без прецеденту Аль-Верфаллі не було б ані Berkeley Protocol, ані ордера проти Путіна, ані сучасних стандартів OSINT-документування, які зараз впроваджують українські прокурорські органи.

Аль-Верфаллі, ймовірно, не думав, що його страти в Бенгазі стануть глобальним юридичним прецедентом. Але вони стали. І в цьому — окрема поетична справедливість: людина, яка розстрілювала перед камерою, увійшла в історію не як безкарний воєнний злочинець, а як ключова фігура, на прикладі якої міжнародне правосуддя навчилося ловити таких, як він.

Першоджерела

• Сторінка справи на сайті МКС: icc-cpi.int/libya/al-werfalli
• Прес-реліз про перший ордер (МКС, 15.08.2017): icc-cpi.int
• Прес-реліз про другий ордер (МКС, 04.07.2018): icc-cpi.int
• Прес-реліз про припинення провадження (МКС, 15.06.2022): icc-cpi.int
• Рішення про припинення провадження (документ ICC-01/11-01/17-24): icc-cpi.int/court-record

Академічний і аналітичний контекст

• Emma Irving, “And So It Begins… Social Media Evidence in an ICC Arrest Warrant” (Opinio Juris, 17.08.2017): opiniojuris.org
• Lindsay Freeman, “Open Source Evidence and the International Criminal Court” (Harvard Human Rights Journal, 2019): journals.law.harvard.edu
• International Law Blog, аналіз другого ордера (24.08.2018): internationallaw.blog
• Global Justice Journal, коментар до першого ордера: globaljustice.queenslaw.ca

Розслідування і моніторинг

• Bellingcat, “Geolocating Libya’s Social Media Executioner” (04.09.2017): bellingcat.com
• Bellingcat, “How a Werfalli Execution Site Was Geolocated” (03.10.2017): bellingcat.com
• Human Rights Watch, “Libya: Videos Capture Summary Executions” (16.08.2017): hrw.org
• France 24 про смерть Аль-Верфаллі (25.03.2021): france24.com
• Middle East Eye про підвищення Аль-Верфаллі у 2019: middleeasteye.net

Пов’язані матеріали з нашого сайту

• Що таке OSINT: пояснення для юриста, який чує це вперше
• Як побудувати доказово стійкий процес розслідування за відкритими джерелами у 2026 році: методологія для юриста
• Чому у 2026 році інструменти OSINT на GitHub гірше знаходять людей за номером телефону та адресою електронної пошти — і що з цим робити юристам