Berkeley Protocol простою мовою: посібник для українського документатора

Вступ. Якщо ви документуєте воєнні злочини, готуєте матеріали для санкцій, збираєте докази для Prosecutor’s Office України або МКС — ваша робота у 2026 році оцінюється за одним стандартом. Він називається Berkeley Protocol on Digital Open Source Investigations. Це офіційна публікація ООН (документ ST/HR/PUB/20/2), розроблена спільно Управлінням Верховного комісара ООН з прав людини і Центром прав людини UC Berkeley School of Law. Українського офіційного перекладу не існує (публікується шістьма робочими мовами ООН, серед яких російська, але не українська), а між тим документ уже є фактичним стандартом, за яким МКС оцінює OSINT-докази. У цій статті — покроковий розбір протоколу простою мовою для українського документатора: що це за документ, як він побудований, які принципи в основі, як виглядає ланцюг зберігання (chain of custody), як усе це переводиться в практичну щоденну роботу і чому це має важити для кожного, хто працює з OSINT в Україні у 2026 році.

Що це за документ і як він виник

Повна назва — Berkeley Protocol on Digital Open Source Investigations: A Practical Guide on the Effective Use of Digital Open Source Information in Investigating Violations of International Criminal, Human Rights and Humanitarian Law.

Довша фраза цінна тим, що описує сферу застосування точніше. Це практичний посібник, як ефективно використовувати цифрову інформацію з відкритих джерел у розслідуваннях порушень міжнародного кримінального права, права прав людини і міжнародного гуманітарного права. Тобто протокол не намагається бути універсальним стандартом для всіх типів OSINT (розслідування журналістів, комерційне due diligence, приватні розслідування залишаються поза його прямим фокусом), а бере конкретну нішу — підготовку доказів для міжнародних кримінальних і правозахисних проваджень.

Історія створення. Робота над протоколом розпочалась у 2017 році, коли Центр прав людини UC Berkeley почав збирати експертну групу з практикуючих OSINT-дослідників, юристів МКС, представників ЄСПЛ, журналістів Bellingcat, дослідників з UN Committees. Перша редакція офіційно опублікована 1 грудня 2020 року. Друга (розширена) редакція — 2022 рік, вже під шифром ST/HR/PUB/20/2 у системі документів ООН.

Це саме той момент, коли протокол офіційно увійшов до корпусу нормативно-методологічних документів ООН. Не Резолюція Ради Безпеки, не Пакт, але — авторитетне джерело, на яке відкрито посилається Prosecutor’s Office МКС, ЄСПЛ, комісії ООН з розслідування, національні прокурорські органи по справах, що розглядаються в межах універсальної юрисдикції.

Юридична природа. Berkeley Protocol — це стандарт, а не закон. Він не має обов’язкової юридичної сили. Але це той тип “м’якого права”, який суди сприймають серйозно: якщо ваша OSINT-робота відповідає протоколу, доказова сила ваших матеріалів у міжнародному провадженні буде вища. Якщо ні — опонент побудує на цьому окрему лінію оскарження.

Структура протоколу

Документ організовано у 8 розділів і 5 додатків:

• Розділ 1. Введення — сфера, цільова аудиторія, категорії розслідувачів
• Розділ 2. Принципи — п’ять базових принципів, які пронизують всю методологію
• Розділ 3. Правова рамка — міжнародне і національне право, застосовне до OSINT-роботи
• Розділ 4. Безпека — цифрова, фізична і психосоціальна безпека дослідників
• Розділ 5. Підготовка — планування розслідування, аналіз цифрового ландшафту
• Розділ 6. Процес розслідування — власне збір, верифікація, аналіз
• Розділ 7. Звітування — форматування, зберігання, презентація
• Розділ 8. Глосарій

П’ять додатків — це фактично готові шаблони для щоденної роботи:

• Додаток 1. Шаблон плану онлайн-розслідування
• Додаток 2. Шаблон оцінки цифрових загроз і ризиків
• Додаток 3. Шаблон оцінки цифрового ландшафту
• Додаток 4. Форма збору онлайн-даних
• Додаток 5. Критерії валідації нових інструментів

Українському документатору, який тільки починає, я б рекомендував почати саме з додатків — вони дають конкретний скелет процесу без необхідності одразу вбирати всі теоретичні розділи.

П’ять ключових принципів

Це серцевина протоколу. Розділ 2, у якому описано принципи, задає рамку, у якій має відбуватися вся OSINT-робота. Це не побажання і не рекомендації — це критерії, за якими суд оцінюватиме допустимість ваших доказів.

1. Законність (Legality)

Збір інформації має бути законним у юрисдикції, де працює аналітик, і відповідати чинному законодавству про приватність і захист персональних даних. Для українського документатора це означає: український Закон про захист персональних даних, застосовне право іноземних юрисдикцій (GDPR у ЄС, HIPAA у США), локальні норми, застосовні до конкретного джерела.

Практичне правило: якщо ваш метод збору порушує закон вашої власної країни — доказ буде відкинутий незалежно від того, що ви знайшли.

2. Необхідність і пропорційність (Necessity and Proportionality)

Збирайте тільки те, що потрібно для конкретного розслідування. Не зберігайте більше персональних даних, ніж вимагає мета. Не проводьте “полювання” — цілеспрямований збір під конкретний факт.

Практичне правило: якщо у вашому архіві є персональні дані, які не потрібні для конкретного розслідування — ви створюєте ризик і для суб’єктів даних, і для самої справи.

3. Не нашкодь (Do no harm)

Оцінюйте ризик для суб’єктів, свідків і громад до і під час збору. OSINT-робота може ненавмисно розкрити ідентичність свідків, підставити людей під переслідування, спровокувати помсту. Це особливо релевантно у сучасних українських розслідуваннях — інформація про свідка з окупованої території може становити для нього смертельну небезпеку.

Практичне правило: перед публікацією/передачею матеріалів робіть окрему оцінку — чи не наражаєте ви когось на небезпеку.

4. Безсторонність (Impartiality)

Розслідування йде за доказами. Наперед сформовані висновки не нав’язуються. OSINT-дослідник документує факти, а не збирає докази для наперед відомого висновку. Це принцип, який часто порушується в емоційно навантажених розслідуваннях (воєнні злочини, дитяча експлуатація), тому окрема робота протоколу — навчити дослідника працювати з власними упередженнями.

Практичне правило: якщо ви знаходите докази, які суперечать вашій робочій гіпотезі — ви їх все одно документуєте і включаєте в звіт.

5. Прозорість (Transparency)

Методологія має бути документованою і розкриваною тою мірою, яка сумісна із захистом джерел. Тобто у судовому процесі опонент має бачити, як ви прийшли до висновку, які інструменти використали, яка була послідовність кроків. Це основа для можливості перехресного допиту вашої роботи.

Практичне правило: вашу OSINT-роботу має бути можливо відтворити іншим фахівцем — за винятком тих аспектів, розкриття яких створює ризик для свідків.

Ланцюг зберігання: чотири стовпи

Тепер найважливіше практично. Chain of custody (ланцюг зберігання) — це задокументована послідовність усіх операцій з доказом від моменту збору до моменту презентації в суді. Це найпоширеніша точка провалу OSINT-матеріалів у міжнародних провадженнях. Опонент атакує не сам зміст доказу, а прогалини у ланцюгу зберігання, після чого суд відхиляє матеріал як недостовірний.

За методологією, якою керуються професійні верифікатори цифрових доказів у 2026 році, стійкий ланцюг зберігання ґрунтується на чотирьох технічних стовпах:

Стовп 1. Ідентифікація

Кожна одиниця доказу має бути однозначно ідентифікована в момент збору. Це включає:

• ідентифікатор особи, яка провела збір
• джерело (повний URL, назва платформи)
• часову мітку (з точністю до секунди)
• тип доказу (скріншот, відео, файл, метадані)
• внутрішній номер справи

Стовп 2. Збереження (Preservation)

Це де вступає в дію криптографічне хешування. У момент збору обчислюється SHA-256-хеш (це стандарт, згаданий і в Berkeley Protocol, і в ISO/IEC 27037 — міжнародному стандарті обробки цифрових доказів). Хеш — це унікальний цифровий “відбиток” файлу. Найменша зміна змісту — і хеш стане іншим. Тобто якщо у вас є оригінальний хеш файлу і файл із таким же хешем зараз — ви можете математично довести, що файл не змінювався.

Практично: після збереження скріншота або файлу — негайно обчислюйте його SHA-256-хеш і фіксуйте у супровідній таблиці. Робочу копію робіть окремо. Оригінал не редагуйте.

Стовп 3. Передача (Transfer)

Кожне переміщення доказу між людьми, комп’ютерами, системами має бути задокументоване. Хто передав, кому, коли, у якій формі, з яким хешем. Це те, що юристи називають “неперервністю ланцюга”. Найбільш вразливий момент — між збором і формальним архівуванням; тут часто виникає “вікно уразливості”, коли ніхто не може математично довести, що файл не був змінений.

Стовп 4. Презентація (Presentation)

Форматоване подання доказу у суді або в звіті. Включає посилання на всі попередні стовпи (ідентифікацію, збереження, передачу), плюс експертний висновок про методологію. У міжнародних провадженнях це часто оформлюється через афідевіт — письмову присягу дослідника про послідовність кроків.

Ключове правило: якщо у ланцюгу зберігання відсутній хоча б один з чотирьох елементів — кваліфікований адвокат опонента буде працювати саме через цю прогалину. Це не теорія — це щоденна реальність міжнародних процесів.

Що робити на практиці: покроковий алгоритм

Тепер розглянемо, як усі принципи і стандарти переводяться в конкретний workflow. Це те, що український документатор має робити фактично для кожного окремого доказу.

Крок 1. Планування (застосовуємо Додаток 1 Berkeley Protocol). До початку збору — план розслідування. Що шукаємо, чому, які джерела перевіримо, які результати будуть релевантними, у якому форматі оформимо звіт. Це не бюрократія — це ваша страховка від “полювання” (fishing expedition), яке порушує принципи необхідності і пропорційності.

Крок 2. Оцінка ризиків (Додаток 2). Кому може зашкодити ця робота — суб’єктам, свідкам, вам самим, вашій організації? Які цифрові загрози (стеження, атаки, витік вашої активності)? Що з цим робити (VPN, окрема робоча машина, sandboxed browser)?

Крок 3. Аналіз цифрового ландшафту (Додаток 3). Які платформи існують у сфері, яку ви розслідуєте, який мовний і культурний контекст, як там працює модерація, які специфічні пошукові техніки. Наприклад, для документування ударів по цивільній інфраструктурі в Україні — Telegram-канали ЗС РФ, “Оборонна карта” Мінінфраструктури, супутникові платформи Planet і Maxar.

Крок 4. Збір з фіксацією контексту (Додаток 4). Кожен доказ супроводжується формою, у якій фіксується: URL джерела, часова мітка (в UTC), тип платформи, автор публікації (якщо ідентифікований), пошуковий запит, який привів до знахідки, попередня оцінка достовірності.

Крок 5. Хешування. Одразу після збереження файлу — обчислення SHA-256-хеша. У Linux: sha256sum filename. У macOS: shasum -a 256 filename. У Windows PowerShell: Get-FileHash filename -Algorithm SHA256. Хеш фіксується у супровідну таблицю разом з іншими метаданими.

Крок 6. Верифікація. Мультиджерельне підтвердження. Геолокація (де це сталося). Хронолокація (коли це сталося). Аналіз метаданих (EXIF-теги, час завантаження на платформу, історія редагувань). Крос-референс з іншими незалежними джерелами.

Крок 7. Автентифікація. Розрізняйте контент, створений безпосередньо суб’єктом (наприклад, Telegram-пост російського чиновника від власного акаунту), від контенту, поширеного третіми сторонами (пересказ у ЗМІ). Це принципова відмінність для доказової сили.

Крок 8. Зберігання. Файли зберігаються у структурованому архіві з незмінюваними властивостями (WORM — write once, read many). Робочі копії — окремо, з правом редагування. Кожне звернення до архіву логується.

Крок 9. Звітування. Формат звіту: чітка структура (питання розслідування → методологія → доказова база → аналіз → висновки), посилання на всі первинні джерела, супровідні таблиці з хешами, оцінка достовірності кожного доказу, обмеження методу.

Українська специфіка: проблема відсутності перекладу

Одна з системних проблем — Berkeley Protocol офіційно опубліковано шістьма робочими мовами ООН: англійською, французькою, іспанською, російською, арабською, китайською. Українською офіційного перекладу немає.

Це не тільки естетична проблема. Це методологічна перешкода. Український документатор, який працює без англійської або без спеціалізованої підготовки — фактично працює за принципами і термінологією, які він реконструює непрямо. Це створює ризик неправильного застосування протоколу — навіть коли документатор щиро намагається його дотримуватися.

Часткові рішення:

• Truth Hounds — розробили внутрішню українську адаптацію принципів Berkeley Protocol, застосовану в документуванні воєнних злочинів в Україні
• Media Initiative for Human Rights — інтегрували протокол у власну методологію
• Ukrainian Legal Advisory Group — використовують у роботі з клієнтами-жертвами воєнних злочинів
• Освітні програми — Berkeley HRC щорічно проводить літню школу Digital Verification Corps, куди приймаються українські учасники (навчання англійською)

Це один з напрямів, де українська OSINT-спільнота і академічний сектор мали б координовану роботу — офіційний український переклад протоколу під егідою МЗС або українського Офісу Верховного комісара ООН з прав людини створив би величезну методологічну базу для тисяч українських документаторів, які працюють на регіональному рівні.

Приклади застосування у міжнародних справах

Щоб не залишатися в теорії — конкретні кейси, у яких Berkeley Protocol або лежить в основі методології, або застосовується частково.

Справа Аль-Верфаллі (МКС, 2017). Перший ордер МКС, побудований переважно на відео з соцмереж — Facebook і YouTube. Хоча Berkeley Protocol офіційно вийшов лише у 2020 році, багато принципів, які згодом потрапили у протокол, були відпрацьовані саме на цій справі. Детальний розбір цієї справи — окремий матеріал на нашому сайті.

Yale HRL та справа проти Путіна і Львової-Бєлової (МКС, 2023). Ордери на арешт, видані 17 березня 2023 року за незаконну депортацію українських дітей, засновані на звіті Yale Humanitarian Research Lab, який виконаний фактично за методологією Berkeley Protocol. 43 табори, 6000+ дітей, супутникові знімки, Telegram-повідомлення — все зі суворим ланцюгом зберігання. Детальний розбір — на нашому сайті.

Справа Al Hassan (МКС, вирок 26 червня 2024). Перший вирок МКС, у якому OSINT-докази пройшли не тільки на стадії ордера, а й на повній стадії судового процесу. У справі використовувалися експертні висновки з голосової автентифікації, інтерактивна платформа SITU, тест допустимості 63 відкритих доказів. Це модель того, як Berkeley Protocol працює на найвищому рівні.

Справа MH17 у ЄСПЛ (рішення 9 липня 2025). Велика палата у своєму рішенні по суті посилалася на матеріали Bellingcat як на “надійні і серйозні” (пункт 472 рішення про прийнятність у 2023). Це те визнання, яке методологічно виросло саме з тих принципів, які згодом кодифіковано в Berkeley Protocol.

Що НЕ покриває Berkeley Protocol

Це важливо для правильного очікування. Протокол — не універсальний.

Не замінює традиційні методи розслідування. Свідчення свідків, експертизи місця події, документи з офіційних джерел — усе це залишається доказовим фундаментом. Berkeley Protocol доповнює традиційну роботу, а не замінює її. Це прямо сказано в тексті самого протоколу.

Не є юридично обов’язковим документом. Це стандарт, а не закон. Ваш національний закон завжди має пріоритет. Але якщо ви працюєте на майбутнє використання у міжнародному провадженні — суд оцінюватиме вашу роботу за відповідністю Berkeley Protocol.

Не має локальних адаптацій. Український (як і німецький, польський, японський) документатор має самостійно накладати принципи протоколу на місцеве законодавство, культурний і мовний контекст.

Не покриває AI-верифікацію напряму. Протокол розроблявся у 2019–2022 роках, коли генеративний AI ще не був масовим інструментом. Питання діпфейків, синтетичних медіа, AI-згенерованих фейків — залишається у стадії подальшої розробки. Це відкрита методологічна фронтальна зона, у якій сьогодні активно працюють у Berkeley HRC і в Prosecutor’s Office МКС.

Не є “секретним” знанням. Всі 8 розділів і 5 додатків — у відкритому доступі на сайті ОВКПЛ ООН. Це відрізняє протокол від, наприклад, внутрішніх методичок ФБР або МІ6. Можете завантажити повний PDF, роздрукувати, тримати на столі як довідник.

Уроки для українського документатора

Стисло — що з усього цього матеріалу має винести практикуючий український OSINT-фахівець, документатор, адвокат, слідчий.

Berkeley Protocol — це не факультатив. У 2026 році без відповідності протоколу ваша OSINT-робота залишається журналістським матеріалом, не переростаючи в юридичний доказ міжнародного рівня. Різниця критична — особливо для тих, хто хоче побачити свою роботу у справах МКС проти російського керівництва.

Хешування — це базова гігієна. SHA-256 — не езотерика для IT-експертів. Це одна команда в терміналі, яку може виконати будь-який документатор за 30 секунд. Якщо ви цього не робите — ви створюєте у своєму архіві систематичну прогалину, через яку опонент піде у першу чергу.

Шаблони важливіші за геніальність. Berkeley Protocol не вимагає геніальних осяянь. Він вимагає систематичного застосування шаблонів (Додатки 1–5). Хороший документатор — це не той, хто знайшов сенсаційне джерело, а той, хто побудував процес, у якому кожен доказ обробляється однаково.

Свою методологію треба вміти захистити. Готуйте документацію так, ніби завтра доведеться свідчити в міжнародному суді. Це і є найкращий тест якості. Якщо ви не зможете відтворити свою роботу через тиждень — доказ буде відкинутий.

Освіта — постійна. Berkeley HRC щороку оновлює методології. Слідкуйте за оновленнями, беріть участь у літніх школах Digital Verification Corps, читайте академічні публікації Human Rights Center. Це та сфера, у якій знання, отримане 3 роки тому, вже може бути частково застарілим.

Пам’ятайте про безпеку. Berkeley Protocol виділяє окремий розділ для безпеки не випадково. OSINT-дослідник, який документує російські воєнні злочини, — це людина в зоні реального ризику. Розділ 4 протоколу — це не побажання, а критичний захисний шар.

Замість висновку

Berkeley Protocol — це не документ, який змінить вашу практику за один день. Це те, що поступово перетворює OSINT-роботу з набору окремих технік у професійну дисципліну з власними стандартами.

Історія руху зрозуміла. У 2014 році Bellingcat довів, що волонтери з інтернет-доступом можуть знайти те, що не могли розвідки. У 2017 році ордер МКС проти Аль-Верфаллі показав, що соцмережеві докази можуть бути основою міжнародного правосуддя. У 2020 році опубліковано Berkeley Protocol, який кодифікував цей рух у методологічний стандарт. У 2023 році ордер МКС проти Путіна показав, що ця методологія працює на найвищому рівні — проти чинного президента ядерної держави. У 2024 році справа Al Hassan довела, що OSINT-докази проходять не тільки видачу ордера, а й повний судовий процес.

Кожен документатор в Україні у 2026 році — учасник цього процесу. Якщо працює за стандартом Berkeley — його матеріали мають шанс потрапити у справу МКС, ЄСПЛ, національного суду з універсальною юрисдикцією. Якщо ні — його робота залишиться на рівні місцевого медіа-нарису.

Різниця — не в наявності доступу до унікальних джерел. Різниця у дисципліні: у хешах, у датованих скріншотах, у документованих ланцюгах зберігання, у структурованих звітах, у щоденній тихій рутині, яка згодом стає доказом у Гаазі.

Це та рутина, яка перетворює документування воєнних злочинів на юридичну діяльність. І чим більше українських документаторів працюватимуть за цим стандартом — тим ширше буде фронт роботи для наступних ордерів МКС, для санкційних пакетів, для національних вироків. Це не тільки про майбутнє. Це про сьогодні.

Першоджерела

• Повний текст Berkeley Protocol (англійська, PDF): ohchr.org
• Офіційна сторінка протоколу на сайті ОВКПЛ ООН: ohchr.org
• Сторінка Berkeley Human Rights Center: humanrights.berkeley.edu
• Каталог UN Digital Library (усі 6 мов, документ ST/HR/PUB/20/2): digitallibrary.un.org
• Каталог Legal Tools Database МКС: legal-tools.org
• Промова Мішель Бачелет під час запуску протоколу (грудень 2020): ohchr.org

Технічний контекст (ланцюг зберігання)

• TrueScreen, “Chain of Custody for Digital Evidence: Practical Guide” (2026): truescreen.io
• ISO/IEC 27037 — міжнародний стандарт обробки цифрових доказів (посилання на офіційну сторінку стандарту доступне через iso.org)
• Digital Evidence Preservation Toolkit — практична імплементація вимог Berkeley Protocol: digitalevidencetoolkit.org

Пов’язані матеріали з нашого сайту

• Як побудувати доказово стійкий процес розслідування за відкритими джерелами у 2026 році: методологія для юриста
• Справа Al-Werfalli: перший ордер Міжнародного кримінального суду на основі відео з соцмереж
• Ордер МКС проти Путіна і Львової-Бєлової: як OSINT довів депортацію українських дітей
• Як юристу читати OSINT-розслідування: розбір кейсу про Януковича від “Телебачення Торонто”
• Що таке OSINT: пояснення для юриста, який чує це вперше
• AI-чати як нове джерело OSINT: розбір випадку Claude