Ім’я та фото підозрюваного до вироку: що це означає для OSINT-розслідувань

Знайти ім’я, фото й персональні дані фігуранта — технічно нескладно. А от оприлюднити їх — питання, за яким тепер стоїть чітка позиція Верховного Суду. Об’єднана палата КЦС ВС роз’яснила: розкривати ім’я підозрюваного до вироку можна лише у виняткових, прямо передбачених законом випадках. Розбираємо постанову й те, що з неї випливає для OSINT-аналітиків, журналістів-розслідувачів і юристів.

Чому ця постанова важлива для OSINT

OSINT-робота майже завжди впирається в персональні дані: ім’я, фото, зв’язки, майно конкретної людини. І ключове питання — не «як знайти», а «що з цим можна оприлюднити». Постанова ОП КЦС ВС від 22 червня 2026 року у справі № 761/1004/20 дає на це пряму відповідь у найчутливішому сегменті — коли особа є підозрюваною чи обвинуваченою, але вироку ще немає.

Висновок суду категоричний: оприлюднення імені особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, допускається лише після набрання законної сили обвинувальним вироком — або у випадках, прямо передбачених законом. Сама по собі потреба держави інформувати суспільство про резонансну справу не є безумовною підставою розкривати персональні дані у спосіб, що формує уявлення про винуватість.

Суть справи

Спір виник довкола термінового брифінгу вищих посадовців у грудні 2019 року. Під час нього оприлюднили прізвища, імена та фото подружжя, яке підозрювалося у причетності до вбивства журналіста, і стверджувалося про їхню роль як виконавців злочину. Позивачі просили визнати цю інформацію недостовірною, такою, що порушує презумпцію невинуватості та їхні права на ім’я і зображення.

Суди першої та апеляційної інстанцій у позові відмовили — мовляв, посадовці не стверджували про винуватість, а лише інформували про хід розслідування на підставі дозволу слідчого. Об’єднана палата КЦС ВС переглянула цей підхід і змінила мотивування, сформулювавши низку принципових позицій.

Ключові висновки суду

Правило за замовчуванням — заборона. За ч. 4 ст. 296 ЦК України використання (обнародування) імені особи, яка затримана, підозрюється чи обвинувачується, допускається лише після обвинувального вироку, що набрав сили, — або в інших випадках, прямо передбачених законом.

«Інші випадки, передбачені законом» — не лазівка. Ця бланкетна формула означає, що перелік не вичерпний, але вона не дає вільної дискреції. Її не можна тлумачити як загальний дозвіл розкривати ім’я «з міркувань інформування суспільства» чи «для звітності органів». Інакше обмеження ст. 296 ЦК перетворюється на фікцію.

Обов’язок інформувати ≠ право розкривати персональні дані. Закони, що регулюють комунікацію держорганів, визначають лише загальні засади інформування, але не встановлюють спеціальних норм щодо оприлюднення персональних даних учасників провадження. Тож вони не є правовою підставою назвати ім’я підозрюваного всупереч ст. 296 ЦК.

Гарантія проти «кримінальної стигматизації». Норма покликана запобігти передчасному тавруванню людини через публічну комунікацію влади ще до вироку.

Практика ЄСПЛ. Суд спирався на сталу позицію: ч. 2 ст. 6 Конвенції забороняє не лише передчасну думку суду про винуватість, а й заяви посадовців, здатні сформувати переконання про вину (Allenet de Ribemont v. France, Lavents v. Latvia, Shagin v. Ukraine та інші). Водночас (Fatullayev v. Azerbaijan) інформувати суспільство про розслідування можна — але з максимальною обачністю й нейтральною процесуальною мовою.

Що з цього випливає для OSINT-аналітика

Це не абстрактна теорія — це пряма межа для тих, хто працює з відкритими даними про людей.

Знайти ≠ оприлюднити. Те, що ім’я й фото підозрюваного технічно доступні (у реєстрах, ЗМІ, соцмережах), не робить їх вільними для публікації. Правовий режим персональних даних діє незалежно від того, наскільки легко їх знайти.

Для внутрішнього аналізу — можна; для публічної заяви — обережно. Зібрати дані про фігуранта для юридичної позиції, досудового аналізу, звіту клієнту — це одне. Публічно назвати особу «виконавцем злочину» до вироку — зовсім інше, і саме це створює відповідальність.

Нейтральна мова замість тверджень про вину. Якщо результат OSINT оприлюднюється (розслідування, публікація, заява), формулювання мають описувати статус («підозрюється», «фігурує у справі»), а не констатувати вину. Це рівно те, чого вимагає і ЄСПЛ, і тепер ОП КЦС ВС.

Це підсилює логіку знеособлення. У матеріалах про схеми, кейси, фігурантів безпечніший шлях — знеособлення або обережні формулювання «за даними розслідування», поки немає вироку. Постанова прямо це підтримує.

Практичний висновок

Постанова ОП КЦС ВС проводить чітку лінію: обов’язок інформувати суспільство не дорівнює праву розкривати персональні дані у спосіб, що формує уявлення про винуватість. Для OSINT це означає, що етап оприлюднення знахідок стає не менш відповідальним, ніж етап пошуку. Знайти ім’я — половина роботи; вирішити, чи і як його називати, — окрема юридична задача, у якій ціна помилки — позов про захист честі, гідності й порушення презумпції невинуватості.

Саме тому професійний OSINT — це не лише вміння знаходити, а й розуміння меж: що можна зібрати, що можна зберегти, а що можна оприлюднити. Ці межі закладено і в новому професійному стандарті OSINT-аналітика, і в практиці судів щодо цифрових доказів. А коли йдеться про фізичних осіб — діє ще й режим персональних даних, про який ми писали в матеріалі про перевірку фізичних осіб.

Матеріал має інформаційний характер і не є юридичною консультацією. Ґрунтується на постанові Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22 червня 2026 року у справі № 761/1004/20 (провадження № 61-7826сво24) та практиці ЄСПЛ.