Berkeley Protocol on Digital Open Source Investigations — офіційний стандарт ООН (документ ST/HR/PUB/20/2), за яким МКС, ЄСПЛ і національні суди оцінюють OSINT-докази у 2026 році. Українською не перекладено. Розбираємо простою мовою: 5 базових принципів, 4 стовпи ланцюга зберігання, 9-крокова методологія роботи документатора, застосування у справах МКС проти Аль-Верфаллі, Путіна, Al Hassan. З конкретними прикладами SHA-256-хешування, шаблонами звітів і поясненням, чому без цього стандарту ваша робота залишається журналістикою, а не юридичним доказом.
Назва компанії — ненадійний спосіб її ідентифікувати: «Ромашка ТОВ» можуть бути десятки, а «Acme Ltd» — сотні по всьому світу. Єдиний надійний ключ — унікальний ідентифікатор. Розбираємо, які коди ідентифікують юридичних осіб в Україні та за кордоном, що кожен із них показує і де його перевірити. Це базова навичка для перевірки контрагента, due diligence і пошуку активів.
Чому ідентифікатор важливіший за назву
Назви компаній повторюються, змінюються й маскуються. «Acme Ltd», «Acme Limited», «ACME LTD» і «Acme (UK) Ltd» — це можуть бути як одна компанія, так і чотири різні. Ідентифікатор знімає цю невизначеність: він унікальний, здебільшого незмінний протягом усього життя компанії й прив’язаний до конкретної юридичної особи в офіційному реєстрі. Саме тому для юриста робота починається не з назви, а з коду.
Важливо одразу засвоїти головний принцип: різні ідентифікатори виконують різні функції. Один підтверджує сам факт існування компанії, інший — податковий статус, третій — кредитну історію, четвертий — придатність до фінансових операцій. Жоден не універсальний. Тому професійна перевірка — це завжди перехресна звірка кількох кодів.
Українські ідентифікатори
Код ЄДРПОУ — головний ідентифікатор юридичної особи. Це унікальний восьмизначний номер, який присвоюється кожній компанії, установі чи організації в Україні. Він міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, ФОП та громадських формувань (ЄДР) і є відправною точкою будь-якої перевірки. За кодом ЄДРПОУ можна встановити повну й скорочену назву, організаційно-правову форму, юридичну адресу, керівника, засновників і кінцевих бенефіціарів, статутний капітал, види діяльності, поточний статус (діюча / у процесі припинення / припинена) та історію змін.
Приклад. ТОВ «Нова Пошта» має код ЄДРПОУ 31316718. Ввівши його в ЄДР чи в OpenDataBot або YouControl, ви одразу побачите повну назву («Товариство з обмеженою відповідальністю „Нова Пошта“»), адресу (Київ, Столичне шосе, 103), дату заснування (19.01.2001), директора, статутний капітал і види діяльності. Зверніть увагу: у групи компаній коди різні — наприклад, «Нова Пошта Глобал» це вже окрема юрособа з кодом 38130410. Тобто схожа назва не означає ту саму компанію — ідентифікує саме код.
РНОКПП (ІПН) — для ФОП і фізосіб. На відміну від ЄДРПОУ, реєстраційний номер облікової картки платника податків ідентифікує фізичну особу — зокрема фізичну особу-підприємця. Тобто якщо ваш контрагент — ФОП, а не компанія, його ідентифікують саме за цим кодом. Важливо: РНОКПП фізособи — чутливі персональні дані, і поводитися з ним треба відповідно.
Де перевіряти українську компанію. Офіційне першоджерело — портал Мін’юсту (ЄДР). Для швидшого й зручнішого досьє використовують агрегатори, що збирають дані з десятків реєстрів в один профіль: YouControl, OpenDataBot, Vkursi, сервіси УБКІ. Вони показують не лише реєстраційні дані, а й судові справи, виконавчі провадження, податкові борги, санкційні позначки, зв’язки з країною-агресором, фінансову звітність. Але пам’ятайте: агрегатор — це зручність, а першоджерело для процесуальних цілей — офіційний реєстр.
Міжнародні ідентифікатори
Тут головне — розуміти, що в кожній юрисдикції своя система, і «аналога ЄДРПОУ» в чистому вигляді немає. Є кілька типів кодів, кожен зі своєю роллю.
Реєстраційний номер компанії (Company Registration Number, CRN) — базовий ідентифікатор існування компанії, аналог нашого ЄДРПОУ. У Великій Британії це номер Companies House (8 символів), який присвоюється при реєстрації й не змінюється навіть при зміні назви. Це «золотий стандарт» ідентифікації юрособи в конкретній країні. У кожній державі свій реєстр і свій формат такого номера.
VAT number (номер платника ПДВ) — податковий ідентифікатор для операцій із ПДВ. У ЄС має формат «дволітерний код країни + цифри» (наприклад, DE123456789 для Німеччини). Важливо: він підтверджує лише реєстрацію платником ПДВ, а не сам факт існування чи благонадійності компанії. Перевіряється у системі VIES (VAT Information Exchange System) Єврокомісії — безкоштовно, для всіх 27 країн ЄС. Після Brexit британські VAT-номери у VIES більше не перевіряються (окремий випадок — Північна Ірландія з префіксом XI).
LEI (Legal Entity Identifier) — глобальний ідентифікатор для фінансових операцій. Це 20-символьний код за стандартом ISO 17442, потрібний насамперед для транскордонних фінансових операцій, торгівлі цінними паперами й деривативами. Його головна цінність — можливість безпомилково ідентифікувати контрагента в будь-якій юрисдикції. Перевіряється безкоштовно у глобальній базі GLEIF за назвою, кодом LEI або реєстраційним номером. Україна теж має свій LEI на державному рівні.
D-U-N-S number — комерційний ідентифікатор для оцінки кредитоспроможності. Дев’ятизначний код від Dun & Bradstreet, орієнтований на кредитну історію, ризик-профіль і закупівлі. Його часто вимагають великі корпорації й держзакупівельні системи від постачальників. На відміну від реєстраційного номера, D-U-N-S не підтверджує юридичне існування — він про комерційну репутацію.
EIN (Employer Identification Number) — податковий ідентифікатор бізнесу у США. Працює лише в межах податкової системи США; не підтверджує ні кредитну історію, ні відповідність фінансовим регуляціям. Для будь-якої транскордонної операції знадобляться додаткові коди.
EORI — реєстраційно-ідентифікаційний номер для митних операцій (імпорт/експорт). Потрібний бізнесу, що торгує через кордон.
TIN (Tax Identification Number) — узагальнена назва податкового ідентифікатора; у кожній країні свій. Наприклад, у США для компаній це EIN, у Великій Британії — UTR, у Німеччині — Steuernummer.
Наскрізний приклад: Apple. Добре видно, як одна група має різні ідентифікатори в різних юрисдикціях і системах.
- Материнська компанія Apple Inc. (США) має LEI-код
HWUPKR0MPOU8FGXBT394— його можна безкоштовно перевірити в базі GLEIF. - Британська «дочка» Apple (UK) Limited — це вже окрема юрособа зі своїм реєстраційним номером Companies House
01591116(зареєстрована 14.10.1981, статус Active) і власним LEI549300QKDHYRRQH2MB86. - Ірландська Apple Distribution International Limited має свій LEI
54930027SQL2KPSDBM58і реєстраційний номер в Ірландії.
Висновок для практика: «Apple» — це не одна компанія, а десятки окремих юросіб у різних країнах, кожна зі своїм набором ідентифікаторів. Коли контрагент каже «ми працюємо з Apple», перше питання юриста — з якою саме юрособою, і за яким кодом.
Як це працює на практиці: перехресна перевірка
Головна помилка — покластися на один код. Кожен ідентифікатор закриває лише свою частину картини, тому професійна перевірка будується на звірці кількох.
Логіка приблизно така. Спершу — реєстраційний номер (ЄДРПОУ / CRN): він підтверджує, що компанія взагалі існує і в якому вона статусі. Далі — податкові ідентифікатори (VAT через VIES, TIN): чи є податкова реєстрація, чи валідна вона. Потім — LEI через GLEIF, якщо контрагент задіяний у фінансових чи транскордонних операціях. За потреби оцінити надійність — D-U-N-S для кредитного профілю. І наскрізно — звірка, що всі ці коди вказують на ту саму юридичну особу, а не на схожу за назвою.
Наприклад, отримавши реквізити «Apple (UK) Limited», ви звіряєте: реєстраційний номер 01591116 у Companies House (існування й статус) → LEI 549300QKDHYRRQH2MB86 у GLEIF (для фінансових операцій) → VAT-номер через британську перевірку HMRC. Якщо контрагент подає документи від «Apple», а код указує на американську Apple Inc. чи ірландську структуру — це різні юрособи з різною відповідальністю, і договір треба читати саме під ту, чий ідентифікатор стоїть у реквізитах.
Саме розбіжності при перехресній звірці — найцінніший сигнал. Валідний реєстраційний номер, але недійсний VAT; збіг назви, але різні коди; компанія «існує», але LEI прострочений — усе це приводи придивитися уважніше.
Практичні застереження для юриста
Ідентифікатор підтверджує тотожність, а не благонадійність. Наявність коду означає лише, що компанія зареєстрована, а не що з нею безпечно мати справу — репутаційні й фінансові ризики перевіряються окремо.
Розрізняйте публічні й приватні коди. Реєстраційний номер і VAT — публічні, їх законно перевіряти будь-кому. А от деякі податкові ідентифікатори (наприклад, британський UTR, американський EIN у певних контекстах) є чутливими, і робота з ними має правові обмеження — як і з РНОКПП фізособи в Україні.
Перевіряйте в першоджерелі. Агрегатори зручні, але для процесуальних і договірних цілей посилайтеся на офіційні реєстри: ЄДР (Україна), Companies House (Велика Британія), GLEIF (LEI), VIES (VAT у ЄС).
Фіксуйте результат перевірки правильно. Скриншот витягу з реєстру сам по собі — слабкий доказ. Якщо перевірка контрагента може знадобитися в спорі, зберігайте офіційні витяги з реквізитами, датою й джерелом — за тими самими правилами, що й будь-який цифровий доказ. Детальніше про це — у матеріалі «Скріншот як доказ у суді: що насправді каже Верховний Суд».
Висновок
Ідентифікатор — це фундамент будь-якої перевірки юридичної особи. В Україні відправна точка одна й проста — код ЄДРПОУ (для ФОП — РНОКПП). За кордоном картина складніша: реєстраційний номер підтверджує існування, VAT — податковий статус, LEI — придатність до фінансових операцій, D-U-N-S — кредитну репутацію. Жоден код не замінює інших, тому надійна перевірка — це завжди перехресна звірка кількох ідентифікаторів у офіційних реєстрах. Хто володіє цією навичкою, той бачить контрагента таким, яким він є насправді, а не таким, яким він себе називає.
Потрібно перевірити українського чи іноземного контрагента? Послуги LawOSINT — звʼяжіться з нами.
Матеріал має інформаційний характер і не є юридичною консультацією. Реквізити компаній і формати ідентифікаторів наведено станом на 2026 рік за даними офіційних реєстрів (ЄДР, Companies House, GLEIF); перед використанням звіряйте з чинними джерелами.
Офіційні реєстри для перевірки
- ЄДР (Мін’юст України) — українські юрособи та ФОП
- Companies House — компанії Великої Британії
- GLEIF — глобальна база кодів LEI
- VIES — перевірка VAT-номерів у ЄС
